Сліпуче білі, як свіжий сніг, хмари легко ковзали по яскраво-блакитному небозводу. Маленька Сніжка закинувши голову проводила небесні кучугури мрійливим поглядом – ось би покататися на них! Подивитися на цей чудовий світ зверху! Лісовий дух підслухав її думки, або легковажні шишімори вирішили зіграти з нею злий жарт, але раптово налетілий вихор підхопив, закрутив і поніс Сніжку вслід хмарам, що спливли. було ніколи – стільки різних вражень! Скіфське стійбище недовго стоїть на одному місці, щойно збідніють випаси для худоби – строкаті будинки на колесах рушають у дорогу. Сніжка вже змирилася з думкою, що залишиться у своїх господарів, якщо не назавжди, то надовго. Але білі хмари бігли далі, на південь…