Ася мені соромно повернутися до сім'ї. Я не зможу знову стати однією з них. Не після того, що пережила. Сестри, яку вони знають, люблять і пам'ятають… вже нема. Більше ні. Але потім з'явився він. Той, хто притулив мене. Зцілив душу. Звільнив від демонів. Позбавив страхів. Від шрамів. Крок за кроком, по крихтах відновлював мене. ПавелЯ не зближаюся з людьми, мені ніхто не потрібний. Але зустрівши її ... У цій зламаній дівчині я знаходжу все, що хочу. Я егоїстично хочу забрати її, залишити при собі. Але вона більше не потребує мене. Я мушу її відпустити, дозволити їй розправити крила… дозволити їй літати. Вона не належить мені. Та й я не маю права любити її. Чи можу я привчити свою поранену душу виживати без неї?