Вам не набридли казки про «шляхетних» піратів? Ви не втомилися від фільмів та книг, які прославляють морських розбійників, ґвалтівників та вбивць? Ви вірите, що головними лиходіями Карибського моря були іспанці? Але справжня Іспанія не мала нічого спільного з похмурим чином, що малювала ворожа пропаганда. Її непереможна піхота, побачивши висадку багатотисячного ворожого війська, відправляла від своїх трьох неповних рот знущальний ультиматум: «А що вас так мало? Мало ворогів – мало слави! – і била десант у хвіст та гриву. Її освічені інквізитори, бувало, схопивши вільнодумця за неналежні міркування про божественне… рекомендували піти повчитися теології. І вже, звісно, нікого не палили на міських площах! Її безкраї володіння, що розкинулися по різних берегах, славилися не катівнями, а університетами, і жінка-професор нікого особливо не дивувала. Ось дама-адмірал на чолі ескадри – справді рідкість, але й у цьому не було нічого неможливого! Над Карибським морем в'ється гордий іспанський прапор. У серці – свята католицька віра. По той бік гарматного ствола – нещадний ворог. Носові гармати б'ють впритул, кермо піратського корабля розбито на тріски. Крізь пороховий дим, під свист куль і шабельний брязкіт – на абордаж!