Ріо — Рита, Ріо — Рита, крутиться фокстрот, на танцювальному майданчику …Вони зустрілися на новорічному балу. На порозі стояв страшний 1941 рік. Мелодія Ріо — Рита співала про кохання, проникаючи в душу, зачіплюючи коріння головного мозку, пробираючи до кісточок. Він обхопив її тонкий табір, узяв у руку ніжну атласну ручку, а вона посміхнулася йому так близько. Його кинуло в жар від захоплення. Закружляли в танці. Він не міг усунутись від неї і після танцю, все тримав в обіймах. Вона засміялася, дві ямочки відразу вислизнули з червоних щічок дівчини. Як же вона любила цього чоловіка, що так ласкаво дивився на неї закоханими очима. Вся його істота кричала "люблю", а серце шепотіло "люблю". Але їх розлучили злі язики, а потім війна, що скалічила тіло солдата. Що чекає на комсорга Володимира Чорноглазова та студентку Лізу Синьоглазову. Поживемо побачимо. Від автора: Ласкаво просимо до доброї щирої історії. Не забувайте зберігати книгу в бібліотеці, щоб не втратити