«Рогнеда сидить біля вікна і дивиться, як пливуть вечірнім небом хвилясті хмари — тут тигр з отвореною пащею, там — чудовисько, схоже на слона, а ось — і білі овечки, що злякано тікають від них. Але не одні тільки звірі на вечірньому небі, є і замки з вежами, і рожеві моря, і променисті скелі. Пам'ять Рогніди стривожена. Воскресають світлі поля, піднімаються зелені пагорби, і на пагорбах виростають білі стіни лицарського замку… Все це було давно-давно, в дитинстві… Тоді Рогніда жила в іншій країні, у червоному будиночку, вкритому черепицею, біля прекрасного озера, що розстилалося перед замком. І на цьому озері жили лебеді, чорні, як агат… Ніколи більше Рогніда не зустрічала таких птахів…» До збірки маловідомого російського письменника Бориса Олексійовича Верхоустинського увійшли повість і розповіді різних років: • Спустошені сади (пов. 1914 р.). розс. 1915 р.). • Зустріч анархіста з Христом (розс. 1917 р.).