Золотий хлопчик не міг відірватися від своєї зірки, він жадав розчинитися в ній назавжди повністю, готовий відхилитися від усіх своїх праведних шляхів заради цього хвилюючого серця спокою та блаженства Її світла в його глибоких очах, кольору кори найстарішого, що зцілює дерева у всі часи, як і сам хлопчик, який зцілював своєю вірою і дарував надію всім серцям, що заблукали і потребували на землі. Від тієї підступності зірки і згинули сотні найкращих душ, вони були спалені її теплом та своїм бажанням залишитися там назавжди. Але хлопчик згадав золото очей своєї мами, світло її душі, яким вона виховувала його. І вирішив знищити зірку, щоб ніколи більше вона не бентежила мандрівників, які згинули на цьому місці, дивлячись на неї ночами без руху вмираючи.