Збори недільних проповідей Антонія Сурозького. Владика відомий насамперед своїм словом, проповіддю Євангелія сучасним людям, водночас дуже простою, виразною всякому, але й глибокою.

Антоній Сурозький, як відомо, читав проповіді не по папірці. Так повелося від початку його служіння в Англії. Погано знаючи англійську мову, Антоній Сурозький колись на початку свого служіння читав заздалегідь підготовлену проповідь. Вийшло дуже нудно. Йому порадили імпровізувати. "Але вийде смішно" - заперечив майбутній великий проповідник. «Це добре, люди слухатимуть» - була відповідь. З того часу Антон Сурожкий завжди говорив сам, без заздалегідь заготовленого тексту. Саме проповіді – основна частина спадщини Антонія Сурозького, справді живі, щирі і водночас дуже глибокі. Проповіді Антонія Сурозького донесли сучасним людям Православну віру в її святоотцівській чистоті, зберігаючи євангельську простоту і глибину.

«За останні 25 років, мабуть, я поклав собі правилом заздалегідь не прочитувати Євангеліє, яке читатиметься за службою. Зрозуміло, всі ці читання я все одно знаю майже напам'ять, так що це не буває "раптом" зовсім невідоме благовістя: але я намагаюся читати його вголос народу, потім продовжувати служити літургію і дати цьому тексту глибоко дійти до мене. Досвід мені показує, що щоразу євангельське слово народжує якусь відповідь, і я тоді просто, виходячи на проповідь, кажу: „Ми читали те, і ось що я хочу вам сказати про це...“ – саме те, що мене зачепило.

Один раз було – як вам сказати? - дуже сумно. Я був у мінорі, стомлений, прочитав текст, і він до мене не дійшов. І протягом усієї служби я з жахом переживав той факт, що Господь до мене звернувся зі Своїм словом, а в мене нічого не здригнулося в душі. Коли настав час проповідувати (я завжди проповідую перед відпусткою), я вийшов і сказав: „Ось що сталося. Ви розумієте, який це жах: Господь мені каже якісь слова, а все, що я можу Йому відповісти, це: Не доходить, мені нема чого Тобі відповідати. Слова ніби падають на кам'яний ґрунт...“ Я сказав так, і це теж була проповідь, причому така, що відповідає досвіду багатьох. Декілька людей з парафіян говорили мені: „Дякую, що Ви це сказали, бо й з нами це буває, але ми ніколи не посміли б це висловити“.» Інтернет-видання .