«Візитна картка лежала рівно посередині сяючого срібного підносу на столі для газет у холі. Я побачила її відразу ж, як увійшла, але передчуття в очікуванні клієнта змішувалося з тривогою, оскільки з цією людиною мені доведеться працювати в одиночку. Де містер Джесперсон? Ми втомились день за днем сидіти вдома, чекаючи, коли що-небудь станеться, і вранці пішли по різних справах, навіть не домовившись, коли повернемося. З моєї сторони було нечесно дратуватися на це, знаю, його провини в цьому немає. Я можу скористатися його відсутністю, щоб довести, що я не гірший, а може, і найкращий із партнерів...»