Пригоди попаданца у революційній Франції у 1795-97 роках…Книга «Ще один пустощі долі» Миколи Федоровича Васильєва належить до розряду тих, які варто прочитати. Створені образи відкривають цілі всесвіти неймовірно складні, у яких свої закони, ідеали, трагедії. Чудово те, що паралельно із сюжетом зустрічаються ноти сатири, які згущують зображення часом навіть до безглуздя, і доводять образ до крайності. Відчувається певна особливість, спроба вийти за рамки основної ідеї та внести ту неповторність, завдяки якій з'являється бажання повернутися до прочитаного. Сюжет твору захоплюючий, стилістично яскравий, що інтригує з перших сторінок. Дивно, що автор не робить жодних висновків, він радіє та засмучується, веселиться та сумує, загоряється та остигає разом зі своїми героями. Загадка лежить на поверхні, а ось ключ до відгадки ледь уловимо, постійно вислизає з появою нових і нових деталей. Незважаючи на дивовижну і своєрідну композицію, розв'язка надзвичайно проста і геніальна, з блиском виняткової поетичної сили. Через талановите і досвідчене зображення навколишніх героїв пейзажів, хочеться бути серед них і залишатися з ними якомога довше. Виглядає актуальна в усі часи ідея переваги добра над злом, світла над темрявою з очевидною перемогою першого та поразкою другого. Привертає увагу те, наскільки текст легко римується з сучасністю і не має відтінків минулого чи майбутнього, адже він актуальний у всі часи. «Ще один розпуста долі» Миколи Федоровича Васильєва читати захоплююче, книга, часом, нагадує нам наше життя, бачиш самого себе в ній, і вже дивишся на ніби на посібник.