«Пізно ввечері йшов у місячному світлі вгору Тверським бульваром, а вона назустріч: йде гуляючим кроком, тримає руки в маленькій муфті і, поводячи круглою каракулевою шапочкою, одягненою трохи набік, щось наспівує. Підійшовши, зупинилася: - Чи не хочете розділити компанію? Він подивився: невелика, курнява, трішки широковилиста, очі в нічному напівсвітлі блищать, усмішка мила, несмілива, голосок у тиші, в морозному повітрі чистий ... - Чому ж ні? Із задоволенням. …»