Тому, хто знайшов свою дорогу, все одно потрібні зірки. Не для того, щоб щось шукати по них, а для краси. Щоб очі раділи та співати хотілося. Щоб світліше було багаття розводити і чекати світанку. А ще ... щоб вони маяками висвітлювали шлях тому, хто йде до тебе на голос власного серця, натикається на все поспіль, ходить по колу, провалюється в ями, сковзає мокрою травою, але не перестає тебе чути. Якось він обов'язково здогадається подивитися вгору, і зірки вже не дадуть йому збитися з дороги.