«Блакитна година» — це невловима книга, оскільки вона постійно шукає те, що німецький поет Новаліс назвав «[втраченою] присутністю поза видимістю». Найдовший вірш, «На землі», є транскрипцією розуму, який переходить від життя до смерті, у формі абецедарію, створеного за зразком стародавніх гностичних гімнів, особливо «Ноктюрн» і «Блакитна година». ліричне відновлення акту пригадування, хоча об’єкти пам’яті здаються нам яскравими й непоправними, лють закликати й чіплятися водночас люта й відволікається.«Голос, який ми чуємо в Blue Hour, — це голос одночасно дуже молодий і дуже старий. Воно належить тому, хто бачив усе і хто недосконало, відчайдушно прагне зрівнятися з тим, що вона бачила. Жага пізнання тут поєднується з бажанням бути новим, абсолютно без цинізму, відкритим до потрясінь досвіду, наче вперше, хоч і без ілюзій, мудрим поза будь-яким можливим нальотом фальшивої чи припущеної невинності».— Роберт Хлопці