- Нудьгувала? По тілу пробігають мурашки від його дотиків та голосу. Відчуваю його, як наяву. Хочу обернутися, але щось заважає. У голові крутиться одна думка: "не час". Заплющую очі і опускаю голову йому на плече. - Ні... Але ждала. Посміхається, нахиляється трохи нижче, повільно і глибоко вдихає запах мого волосся. - Цікаво. Поясниш різницю? - Мені треба знати, чому ти приходиш до мене? Для чого? Це ж ненормально лягати спати, сподіваючись знову побачити тебе... І чи побачити? Ти плід моєї уяви чи існуєш насправді? Хто ти? Він робить крок назад. Від його відсутності мені стає прохолодно і я обіймаю себе руками-Повернись. , Поки я не потрапила під колеса величезної машини. - Подумаєте ви. Все ж таки обійшлося!