Люди мало що тямлять у питаннях, що стосуються життя. Ще менше – у смерті. Король Ріхард саме в цьому розбирався чудово, але ніколи не розумів, чому мав брати участь у людських війнах (не стільки дурних, скільки безглуздих); чому батько колись прийняв пропозицію малварця, що плює на свою Терру; чому, у сухому залишку, він повинен був захищати цю саму Малварму замість того, щоб стерти її з лиця Всесвіту… Повертаючись до цих питань зараз, відповідь, як і раніше, була десь за межею його розуміння, а бажання звернути час назад і Другим бажанням було позбутися малварської відьми, що уявила себе центром гребаних світів. Тільки як позбутися того, хто з усіх жорстоких відьом та кривавих королів, давно призначений Долею?