— Крис, погрій мені поїсти! — несподіваний поштовх у плече змушує здригнутися всім тілом. — Можна було б якомога ніжніше, — гарчу у відповідь, — зі своїми дамочками ти так не спілкуєшся... — Припини! Я ні з ким не спілкувався, - байдуже відгукується Вадим і скидає одяг на підлогу - Давай швидше погрій поїсти і лягай у ліжко. Я щось сильно збудився, доки їхав. Він усміхається такою самою спокусливою посмішкою, як і день нашого знайомства. Саме це мене й зачарувало. Його легка гуморна енергетика огорнула настільки міцно, що зараз я тягнусь беззаперечно на кухню і грію чоловікові-зраднику вечерю. Де він зараз був? На роботі чи на зустрічі з однією з красунь сайту знайомств? Поки Вадим вмивається та миє руки, беру його телефон. Пароль мені давно знайомий. Відкриваю телеграм. З ніг до голови котить хвиля киплячої лави. Анастасія.