Будівництво американського флоту на початку XX століття мало низку цікавих особливостей, що випливають як з географічного положення, так і з економічної могутності країни, яка ще в 1890 р. вийшла на перше місце у світі за обсягом промислового виробництва. Відокремлені від основних можливих противників (і союзників) океанами, США вже через це були вразливі для вторгнення і могли дозволити собі досить сміливі і навіть екзотичні експерименти з типами та конструкцією кораблів (можна згадати хоча б двоярусні вежі та знамениті ажурні щогли). При цьому американці охоче сприймали зарубіжний досвід і нові віяння з Європи (особливо з Англії), проте незмінно заломлювали його через призму своєї національної стратегії та уявлень, яким саме має бути лінійний корабель. В результаті у флоті США не було "випадкових" лінійних кораблів, що з'явилися тільки тому, що у когось були аналогічні, або просто сподобалися комусь із впливових осіб у США. Всі лінкори будувалися на своїх верфях, проекти були суто американськими, і при переході від одного типу до наступного простежувалася безперервна лінія розвитку, без особливих вагань та "метань" убік. Американські броненосці, а потім і дредноути легко було відрізнити від кораблів будь-якого іншого флоту навіть просто на вигляд.