— Хелена, я в сказі, — кидає розгнівано, запускаючи долоню в моє волосся. — На початку ти зробиш те, навіщо тебе притягли, а потім витягнеш нас звідси, відьма. — Я ненавиджу тебе, ублажай себе сам,— вигукую з гнівом. — Нас закинуло незрозуміло кудись і, схоже, в тіла інших людей, а все, що тебе турбує,— щоб задовольнила твої потреби. — Я маю повірити, що це не твоїх рук справа? З нас двох тільки ти чаклуєш, відьма. І вистачить із себе будувати ображену невинність. Її ти давно загубила. — Твоїми стараннями,— вигукую з ненавистю. — Звичайно, моїми, тож приступай. Коли Морад дізнався, що на його території помітили відьму, вона зайняла всі його думки. А згодом стала його одержимістю. У пориві гніву багато що встиг зробити…