Кожен письменник, який працює в жанрі «жахів», повинен написати як мінімум по одній розповіді, як про похорон живцем, так і про Кімнат Привидів у Готелі. Це моя версія останнього оповідання. Незвичайність його полягає в тому, що я не збирався доводити його до логічного завершення. Написав три або чотири сторінки як частину програми до мого «підручника» «Як писати книги», щоб показати читачам, як змінюється розповідь від початкового начерку до другого. Головним чином мені хотілося навести конкретний приклад принципів, якими я керуюся при створенні своїх творів. Але трапилося щось дуже приємне: розповідь спокусила мене і я дописав її до кінця. Я думаю, що у різних людей різні страхи, і варіацій останніх не порахувати (я ось не розумію, чому в деяких мурашки біжать по шкірі при згадці перуанських бумслангів, але тікають). Так от, ця розповідь лякала мене, поки я її писав. Спочатку він з'явився, як частина аудіокниги, яка називалася "Кров і Дим", і аудіо налякало мене більше, ніж рукопис. Налякало до смерті. Але номери готелів самі собою викликають страх, чи не так? Входячи в номер, мимоволі запитуєш, скільки людей спали до тебе на цьому ліжку? Скільки серед них було хворих? Скільки божевільних? Скільки думало про те, щоб прочитати кілька рядків з Біблії, що лежить на столику, і повіситися в стінній шафі біля телевізора? Бр-р-р. У будь-якому випадку, давайте перевіримо, га? Ось ваш ключ… і ви можете не кваплячись прикинути, що дадуть у сумі ці чотири невинні цифри.