«Дияконів син, семінарист, що приїхав до села до батьків на канікули, прокинувся одного разу в темну спекотну ніч від жорстокого тілесного збудження і, полежавши, розпалив себе ще більше уявою: вдень, перед обідом, підглядав з прибережного лозняку над заплавою річки, як приходили туди з роботи дівки і, скидаючи з спітнілих білих тіл через голову сорочки, з шумом і реготом, задираючи обличчя, вигинаючи спини, кидалися в гарячу блискучу воду; потім, не володіючи собою, підвівся, прокрався в темряві через сінці в кухню, де було чорно і жарко, як у топленій печі, нашарив, простягаючи вперед руки, нари, на яких спала куховарка, злиденна, безрідна дівка, що славилася дурнею, і вона , від страху навіть не крикнула. …»