«Діти були дуже раді такому подарунку і щоранку бігали подивитися, чи не виросли яблука на їхніх деревцях. Але не тільки яблук, а й листя на них не було. Дітям було дуже прикро, що їхні деревця такі ліниві чи скупі, що від них не тільки яблучка, а й жодного листочка добитися не можна. Мишко так навіть на своє дерево розгнівався, що перестав ходити до нього в гості; бігав і грав алеями в іншій стороні саду, а на своє деревце і не заглядав…»