Караван повільно рухався вниз піщаною дюною до оази. Сонце, що тонуло у заході сонця за спинами вершників, створювало довгі тіні, проходячи крізь зарості сухого чагарника і жухлої трави. Туйганські жінки спостерігали за наїзниками з лавок, що стояли біля покритих повстю юрт, тоді як діти носилися навколо в наступній вечірній прохолоді, пробігаючи повз коней, мулів і возів, запряжених буйволами. Деякі караванщики сміялися і кидали невгамовній дитині всякі брязкальця, але Тайко Арісанн усміхався тільки жінкам, що дивилися. Особливо симпатичним…

Перекладач: Чамін Валерій Андрійович