«На душі було приблизно таке, як і на вулиці, – сіро і холодно. На вулиці було ще й сиро, але душа моя висохла багато років тому. Висохла і очерствіла. Може, ще і скам'яніла би, та просто часу не вистачило.А на вулиці – о, там було навіть не сиро, а мокро. Три дні морозів і хуртовин; снігу насипало стільки, що завмер нерухомо весь Київ. Десятки замерзлих бомжів; снігові брили, що звисають мало не з кожного даху, кілька розбитих ними голів… а потім рррраз! – і все це неподобство почало танути. Не відразу, звичайно, спробуй, розтопи сотні тонн снігу, але все одно занадто швидко…»