«– Ти густий чувак, – мовить Кіт техніку Сеньке. Кіт розгойдується на стільці, підкидаючи в руках олівець. У самому розпалі бурхлива дискусія на тему взаємин статей, яку він, як найдосвідченіший у групі, незмінно виграє. Кит ризиковий хлопець, до того ж провідний конструктор та альфа-самчина в їхньому суворому чоловічому колективі. І американець у третьому поколінні, нащадок біженців із пост'ядерної Каліфорнії. Олівець підлітає на метр вгору, обертаючись навколо центру і ледь не зачіпаючи комутатора робочого місця над екранами. Будь-який системний інженер, що забіг і побачив таке, запросто пропише люлей за порушення правил ТБ і псування майна. І справа не лише у комутаторі. Олівці зараз можна знайти лише в антикварних художніх крамницях та мережевих магазинах для дошкільнят, та й то із позначкою «класична педагогіка». Це велика рідкість і раритет, мабуть, у всіх офісах Росії, за винятком Підвалу та десятка таких суперсекретних контор…»