«Стас нахилився до лобового скла і підніс годинник до очей. О пів на сьому. Зараз має піти секретарка. Він відкинувся на спинку сидіння і глянув на дерев'яні двері. Одне з вікон уже згасло. За хвилину двері відчинилися, і на ганок вийшла висока жінка в крислатому капелюсі. Озирнувшись на всі боки, вона спустилася сходами і швидко пішла тротуаром, старанно обминаючи калюжі».