Всі вісімнадцять років я шукала свого сина. Так, мені твердили що він помер, але я знала, що він живий, відчувала це. Після приставань директора школи, де я працювала вчителем математики, я звільнилася і зустріла його… Своє перше кохання, який виявився директором престижної гімназії і запропонував мені роботу. Я погодилася і першого ж робочого дня напоролася на хамство одинадцятикласника. Викликаючи його батька на розмову, я й не думала, що на зустріч приїде той самий чоловік, який забирав мою дитину... Мене він не впізнав і виявився ще більшим хамом, ніж син... Мій син.