Коли почуття провини роз'їдає тіло, подібно до виразки, починаєш мріяти про те, щоб прийшла смерть. Але навіть вона не здається викупленням за те, що ти зробив. І тоді тільки болісне вбивство самого себе, здається, хоч якоюсь мірою здатне виправити зроблене. Діма здійснив те, за що не може пробачити себе досі — зрадив дорогу і кохану людину, зробив їй нестерпно боляче, і тепер вважає, що йому не місце у цьому світі. Він вирішує вбивати себе повільно, відмовившись від колишнього життя і замкнувши себе в чотирьох стінах, віч-на-віч зі своїми спогадами і совістю. . Тепер вона нікого не збирається любити, бо ніхто не вартий її почуттів. І готова відігравати в житті той образ, яким його таврували.