Ця книга відноситься до типово чернечого жанру, що сформувався у візантійській літературі в V в. і досяг свого розквіту в VII-VIII ст. В оригіналі книга надписана іменем святого Кесарія Назіанзіна, однак її авторство достеменно не встановлено. Найімовірніше, її написав чернець константинопольського монастиря Акімітон, який приховав своє авторство під назвою брата святителя Григорія Богослова. Більшість дослідників датують текст VI ст. Звичайно ж, багато космологічних і анатомічних уявлень того часу сьогодні можуть здатися наївними і розуміти ці сторінки слід швидше символічно, ніж буквально — буква вбиває, а дух життєдайний (2 Кор. 3, 6), проте головне в книзі осмислення світу і людини з богословською і моральної точок зору в наші дні залишається таким же актуальним, як і півтори тисячі років тому. Для зручності читання текст був розбитий на тематичні розділи і кожен розділ має назву.