Кажуть, читач нині пішов не таким, яким був колись. Ранній читач заковтував, бувало, кілограмову книгу, як пиріжок — за один раз. І задоволення від цього отримував неабияке. Тому багато свідчень історичних є. Нещодавно зовсім випадково, а може, й невипадково, Гоголя перечитував. Просто так, цікаво все ж свої шкільні роки провідати. І хоча читання, як відомо, заняття не з легких, Русь завжди своїми читачами славилася. Траплялося навіть, перші місця займала щодо прочитаного на душу населення. Любителі макулатурних видань ночі безперервно, бувало, в черзі простоювали, щоб заповітний томик якогось популярного письменника здобути. Нинішній читач, особливо який в імміграції, звичайно, не такий витривалий. До чотирнадцятої сторінки, якщо й дотягне, то відразу ж перепочинок у нього починається, позіхання настає і в сон нестерпно хилить. Рідшають ряди книгочеїв, любителів російської красного письменства. Хоч у Червону Книгу занось.