Людина, що позбавлена будинку, спогадів і насамперед себе, подібна до наївної дитини. Єдине, що в нього залишилося, так це палко б'ється в серці і готова горіти з ще більшою силою пристрасть. Але, якщо ця пристрасть виявиться у владі розуму, скаліченого жорстокістю оточуючих. Чи запалиться пристрасть наперекір усьому світлим вогнем, чи спалить усе дощенту? Чи подібне це почуття тому, що відчуває мисливець, який колись давно втратив свою видобуток і раптом побачив її перед собою? А може ця пристрасть, подібна до фанатичного переслідування якоїсь вищої мети, перед якою будь-які перешкоди лише тимчасова перешкода? Так чи інакше, усім цим почуттям, як і їхнім власникам, що віддали пристрасті всю свою суть, судилося перетнутися…