Я взявся за перо у смутний для Росії час, щоб зрозуміти самого себе і бути корисним Батьківщині. Зараз це не високі слова, а реальна необхідність, обов'язок не лише політика, а й будь-якого громадянина, кому ще не байдужа доля нашої Батьківщини. Саме з цієї позиції корисно розібратися в усьому, що відбувається в Росії, в її уряді, в державних службах, серед політиків — одним словом, у всьому, що мені довелося побачити і відчути за останні роки. «цивілізованого заходу» користуються старими та перевіреними ще у двадцятих роках способами — оголосити того чи іншого співробітника «колишнім» та створити певну «громадську» думку. І тут не йдуть ні досвід, ні ділові якості, ні бажання принести користь. Але зараз апаратні борці, які рвуться до монополії на вираження думки російського народу, до монополії на владу настільки далеко зайшли у своїх експериментах над російською нацією, що я просто змушений розповісти, чому насправді пішов із першого демократичного уряду.