Фантастична повість про те, як відбувалася «перебудова» у вигаданому місті Кривограді. Головний герой влаштовується на роботу в Службу точного часу — доглядати водневий годинник замість майстра-годинника Хаїма Залманича Гершензона, який їде за кордон. "- Як же так? - розгубився я. — Їдете саме тепер, коли такі зміни… Коли стало так цікаво жити… — Е, юначе, — годинникар махнув рукою, — я все життя жив цікаво, навіть занадто, а тепер, на старість, я хочу нарешті пожити спокійно.» «— Пам'ятаєте моє слово, — додав він, шарячи по стіні в пошуках вимикача. — Якось один раз усе це потопне, вибачте за грубе слово, в самому натуральному лайні. І боюсь, що потопне не лише цей підвал. Одного разу ви згадаєте слова старого єврея, але буде пізно. [Опубліковано у журналі «Даугава», №№ 11—12, 1990 р.]