От і закінчився суд наді мною. Не було якихось гучних засідань, довгих розслідувань, викривальних промов прокурора та адвоката. Все пройшло якось буденно та швидко. На все пішло три дні. З моменту мого затримання. Нині система правосуддя не втомлює себе тривалими процесами. Це не вигідно державі. Воно ж робить гроші на в'язнів. Як з'ясувалося, тяжкі тілесні ушкодження я завдав тій самій кодлі, що на мене напала. У тому провулку опинилася камера. І на ній чомусь опинилися тільки кадри, де я б'ю "бідних дитбудинку". Як і очікувалося, прокурор просив максимум, адвокат, наданий мені державою, флегматично попросив про поблажливість через моє неповноліття, і в результаті я отримав три роки замість шести, які просив прокурор. На щастя про десять років мови навіть не було, але три роки теж не цукор, тим більше, що відбувати їх доведеться на шахтах в Альтмірі. Книга закінчена