Я був успішним підприємцем, але загинув від рук конкурентів. Доля підкинула підлянку — я не подався «на спокій», а потрапив у минуле. Душа вселилася у випускника педінституту. На дворі 1980 рік, а я простий фізрук у радянській школі, який повинен відпрацювати цілих три роки за розподілом. Біологічка поклала на мене око, завуч вирішила зжити зі світу, а директор-фронтовик повісив на мене класне керівництво. Де я і де педагогіка? Нічого, прорвемося… Ось тільки клас мені дістався експериментальний — із хуліганів та другорічників, а на носі міська спартакіада. Як із малолітніх мерзотників сколотити команду?