Мене звали Мариною, і я померла. Буває, причому з найкращими з нас. А одному туманному богу заманулося, чи розумієте, умикнути за відсутності господаря рідкісну душу з чужого світу і помістити її в тіло наслідного принца магічної раси дуо. У моєму новому (дуже навіть магічному) світі живуть і ельфи, і тролі, і дроу, і... драконів. Ось з них, а точніше, з одного проникливого лорда-дракона, який раптово відчув свою справжню другу половину в моїй жіночій іпостасі, і почалися мої муки. Ох, а мені вже майже сподобалося бути чоловіком: битися на мечах з друзями, дружити з величезним крижаним лисицею, рятувати світ від загибелі.