— А ви спритна, міледі, — хмикнув герцог і плюхнувся на стілець з іншого боку столу. — Ще мій підпис не встиг висохнути на шлюбному договорі, як ви вже тут. Ви що, ще й німа? Так скоро він свою наречену побачити не планував. Його засмутило, що леді була некрасива. Єдине, мабуть, що заслуговувало на герцогську увагу — її зелені очі: величезні, на підлогу обличчя, і такого яскравого відтінку, немов скошена трава спекотним липневим днем. — Я… ні… — хрипко відповіла маркіза, приходячи до тями, — не чекала вас тут зустріти. — В ім'я Десятерих, міледі,— глузливо промовив герцог. — А кого ви сподівалися зустріти в моєму маєтку? — Когось, тільки не вас!