Люди не вірять у богів, про яких їм не говорять у церквах, не вірять у сни, які є набагато більшими ніж просто гра їхньої підсвідомості і не вірять у те, що десь існує світ за межами їх сприйняття та розуміння. Це правило людей, але як завжди, завжди є точкові винятки і, десь, маленька людина сидить і днями вивчає книги, існування яких не визнається ніким крім таких самих як він. Ці книги єдиний уламок тих світів і всього того, що не підвладне нашим почуттям, єдиний маленький місток між нами та світом за межами світу. Але чи варто порушувати природні грані природи, сподіваючись на Вознесіння чистого розуму?..