Принцип звичайного дива – основа шефнерівського листа (не дарма ж Шефнер та Шварц починаються на одну літеру). І – простота його скромних геніїв, які не дуже замислюються над тим, яке диво вони придумали (адже для них це справа життєва); головне, щоб це диво хоч комусь принесло радість. І – «складність» інших його персонажів, тих, що роблять практичні дива: чотиригранні велосипедні спиці, мило під назвою «Не кради», заповнене зсередини чорною рідиною, що мітить викрадача. І… Багато цих «і» – і становлять суть дивовижного явища на ім'я Вадим Шефнер. Майстер написав багато. Щемливо сумну, чудову «Сестру печалі». Понад два десятки книг лірики. Але найкраще йому вдавалися історії про дивакуватих людей, де фантастика так тісно переплелася з реальністю, що непросто визначити жанр, до якого ці твори віднести. Тут, якщо порівнюватимемо (хоча будь-яке порівняння – від лукавого), Шефнера можна поставити поруч із Габріелем Гарсіа Маркесом, батьком того, що назвали в літературі «магічним реалізмом». Тільки не на латиноамериканському, а російському грунті. До збірки включено найкраще зі створеного письменником у цьому жанрі.