Бертран похапцем натягував штани, а білобриса стерва і не думала бентежитися. Значить, про цю помсту вона говорила? — Арабелло,— єхидно простягла ця погань,— ось і ти. Ну, рано чи пізно все одно дізналася б. Бертран кидає тебе, бо незабаром одружується зі мною. Я зможу народити йому спадкоємця, не те, що ти. Адже у відьом можуть бути лише дочки. Як ти взагалі його охомутала? Опила, мабуть, приворотним зіллям, так, котик? Але той мовчав, переводячи погляд із однієї дівчини на іншу. — Ну, котику, що мовчиш? - знущально заспівала Арабелла. — Розкажи, що ж ти в мені знайшов, бо мені теж якось різко стало цікаво. Бертран видав невиразне мукання, а потім раптом голосно нявкнув. І тут же затис рота рукою. — А ще розкажи, не забудь, — продовжила Арабелла, — чому відьом краще не злити.