Борис Бабкін добре знає те, про що пише: колимський край знайомий йому не з чуток. Можна не сумніватися, люди, які наповнюють твори цього автора, взяті ним із самого життя. Це старателі, які буквально каторжною працею заробляють собі на життя, бичі – колишні інтелігентні люди, злочинці найрізноманітніших мастей та відтінків, гарні та погані поліцейські – всі вони обертаються навколо одного всесильного колимського бога – золота. Саме золото змушує цих людей здійснювати ті чи інші вчинки, його блиск видно в очах, що сльозяться від морозного вітру, вони сотнями гинуть у колимських сопках, і лише небагато людей отримують те, чого прагнули все своє життя…