Я зробив усе, щоб захистити те, що мені було дорого. Не шкодував ні поту, ні крові, ні часу і все ж таки не зміг зробити неможливе. Мій світ згоряв у полум'ї війни, а нашого ворога не цікавило нічого, окрім тотального знищення всього живого. Чи було це покарання за наші гріхи або, можливо, ми просто не пройшли природний відбір? Я не знав відповіді і з мечем у руках стояв на мертвій землі, готуючись загинути разом зі своїм рідним світом. Нехай половина богів уже втекла, а друга давно загинула, вмирати треба з гордо піднятою головою. Але доля мала на мене інші плани. В інших світів ще був шанс врятуватися і хтось повинен передати їм усі накопичені про ворога знання. Жереб упав на мене.