Еллі РейнІноді я думаю про себе: «Як я сюди потрапила?» Потім мене пронизує болем, і я згадую... я тут, бо вона померла. Зараз я живу в новому місті, перейшла в нову школу і маю розпочати нове життя. Ось тепер я більше не знаю, хто я. Танці – це все, що в мене залишилося, і з кожним днем я почуваюся все самотньою. Саундтреком мого життя стає тиша. Вона казала, щоб я знайшла хоч якусь радість та світло, але я не знаю як. Все більше мені здається, що я оточена темрявою... поки не зустрічаю його.

Дрю Хейл У мене є лише одна мета: через 298 днів я збираюся виїхати з цього невеликого пляжного містечка і ніколи сюди не повертатися. Люди завжди уважно й надто близько розглядають мене, а я втомився носити маску. Я хочу бути вільним. Плавання – мій квиток звідси, і я нагадую собі про це щодня, дотримуючись свого розкладу, і я за жодних обставин не дозволю нічому відволікти мене. Я зовсім не ідеальний, як їм здається, більшість днів я тону в почутті провини. І в мене не було впевненості, що колись я зможу позбутися почуття сорому і власної нікчемності і просто не бути небажаним... поки я не зустрічаю її.