Танець закінчено.

Починається битва.

Розбиті серця ніколи не гояться. Особливо коли їх зламали на частини, розірвали на шматки. Їй не слід було в нього закохуватися. Вона обіцяла, що цього не зробить. Стелла знала правила, коли все почалося.

“Я ніколи тебе не полюблю”, - сказав він...

Але він збрехав, адже в його світі немає нічого, крім болю та ненависть. Він сильний чоловік, а любов робила його слабким та беззахисним. Він любив її. Темні, потворні, збочені частини його душі любили її. І це кохання було катуванням. Викликала звикання. Ніби кисень. Але цього недостатньо.

Його життя було постійною боротьбою. Але він ніколи ні за кого не боровся. Поки не зустрів її.

Він розумів, що отруює її. Засудив її до життя, якого вона не заслуговує. Це її погубить. Але він не має іншого вибору. Він намагався стати гарною людиною і відпустити її. Але не зміг без неї жити.

Він боротиметься за неї. До самої смерті. Він її поверне.

Він не хороша людина. Він лиходій. Лиходій, який потребує її. Він доведе, що його жалюгідне, черство серце вміє по-справжньому любити.