У розумінні Сьюзен слово «задоволення» було тотожне слову «нещастя». Вона не сумнівалася, що за щастям рано чи пізно приходить розплата за нього. То чи не краще приборкувати свої бажання, ніж намагатися грати чужу роль? У чужій ролі, як у сукні з чужого плеча — незатишно, і почуваєшся безглуздо. Так і ховалася б Сьюзен від життя, якби не зустріч із Філіпом. Він запідозрив, що за строгістю і манірністю Сьюзен ховається вразлива, чутлива натура, і зумів навчити Сьюзен радіти кожному прожитому дню і не боятися завтрашнього. Як? Це їхня маленька таємниця…