Нас тринадцять дівчат. Всі ми перебуваємо в полоні та підпорядкуванні у нашого Майстра. Майстри, якого ми ніколи не бачили. Послух - ось те єдине, що нам слід знати під час нашого жалюгідного існування. Це та емоція, яку нам дозволяли відчувати. Коли ми поводилися погано, нас карали. Коли добре – нас винагороджували. Наші шрами ставали дедалі глибшими. Але ми вижили, тому що ми повинні були. Тому що це те, чого він нас учить. Ми – особливі, і це сильніше відчувається, коли ми разом. Він тримає нас з якоїсь причини, але ми не розуміємо, яка вона. Ми ніколи не бачили його обличчя, але знаємо, що щось надламане і незрозуміле ховається під цією завісою темряви. З кожним новим дотиком, покаранням, ми краще впізнаємо його. Але потім щось змінилося. Він показав мені, ким є насправді. І тепер хочу його. І я піду проти всього, що я знала, аби бути з ним. Монстр. Мій монстр. Любити його – це гріх, але я сама грішниця. І я хочу впізнати його цілком, кожну його частинку, і ні перед чим не зупинюся. Навіть якщо вся його сутність лежить глибоко всередині. Я – тринадцята. І це моя історія. Перекладено для групи: