«…Це була довга мелодія, тому ще кілька хвилин у вітальні панувала темрява. Одного разу хтось, сопучи, пройшов зовсім близько від мене, але оскільки я сиділа на підлозі, мене не знайшов. Нарешті музика скінчилася, і незабаром у кімнаті спалахнуло світло. Те, що ми побачили, нагадувало швидше кадр із фільму жахів, ніж святкову реальність. На підлозі, майже посередині кімнати, лежала Галина. Її чорне волосся віялом розкидалося по килиму, руки вздовж тіла, одна з них неприродно вивернута. На червоній вовні жакета розпливалася пляма темно-червоного кольору – кольору крові. У центрі цієї кривавої плями стирчала рукоятка ножа. Того самого ножа, яким Слава-кухар різав гуся. У цей момент двері у вітальню відчинилися, і Антон бадьорим голосом промовив: – Шампанське замовляли?…»