«Джерела оповіді про Ромео та Юлію, як відомо, італійські; але Шекспір головним чином познайомився з ними за двома англійськими обробками: за прозовим викладом Вільяма Пайнтера, що з'явився в 1567 р., і, головне, по розповіді у віршах Артура Брука, надрукованому вже в 1562 р. У вірші Брука поет по Брюку не як простий сирий матеріал, але вже високо оброблений; знайшов не тільки головні характери, а й майже всі побічні особи, всі найважливіші мотиви і багато другорядних, план для цілих сцен, ідею багатьох частковостей. Що ж залишалося ще робити при цьому нашому поетові і що додав він зі свого боку до цього матеріалу? А те, що з цікавої, зворушливої новели він створив захоплюючу, приголомшливу трагедію, з поеми з тимчасовим значенням – художній твір неперевершеної цінності. Вважаю, що цього достатньо. Але як він досяг такого результату?..»