«Мої сни не про кохання…» — сказала якось актриса Віккі Кіркленд знаменитому репортерові Дену Фолкнеру, головному редактору «Ньюсмейкера», який узявся описати на сторінках своєї газети її образ зірки телесеріалу, що так стрімко завоювала вдячну увагу нації, та історію створення мильної опери "Завтра і завжди". Віккі виявилася справжнім ангелом-охоронцем усієї трупи, коли погодилася "пасти" журналіста, не давши йому можливості зібрати компромат на артистів. Вікторія не збиралася знімати перед Фолкнером маску легковажної спокусниці Віксен, героїні серіалу, і Дену навряд чи вдалося б колись заглянути в глибину її душі, зрозуміти, наскільки ж насправді боязка, вразлива і беззахисна ця блискуча красуня. Адже публіка звикла бачити її сексуальною, розпусною і безжальною — і вона грала цю роль: і перед камерою, і в житті. з вечора в вечір напівоголеної в мільйонах мертвенно зелених провідників уявної реальності, з головою поринаючи в нудотний сироп вигаданих пригод! Чи варто втрачати заради неї все, у тому числі й чарівного простака Дена?..