На застиглих і суворих схилах Залізних Гір, де споконвіку селяться клани гірських гоблінів, можна іноді зустріти рідкісного птаха гобломінго кольору ультрамарин, якщо не брешуть упихані гоблінські орнітологи. Існує легенда, що той, хто впіймає її, здобуде небувалу удачу і зможе з легкістю виходити з найстрашніших переробок. Однак лихих мисливців за успіхом тримає в облогу продовження тієї ж легенди: той, кого гобломінго клюне (а клюне вона неодмінно — склочна худоба, куди там індикам і ельфам), навіки вражений буде жахливим прокляттям, від якого спокою не буде ні йому самому, ні тим, хто навколо нього, та й на далеких задвірках світу аукатиметься. Тому ніхто в здоровому глузді за пташкою цією не полює, а зустрівши в горах випадково, біжить стрімголов, бо ніяка удача не викупить аури обурювача спокою. Це історія одного з них.