Якщо ти загубився в лісі, то кричи. Кричи щосили, ковтай вологий дух, іди на впалу хвою, на гниле листя і клич того, хто врятує тебе, хто знайде і виведе. Забудь, що виходу немає, як немає стежки, що веде з самої хащі лісу, якщо він прийняв тебе своїм. Кричи, поки сили в тобі не вичерпаються. Кричи і далі, доки не зникнеш. Поки не забудеш, куди йшов та навіщо біг. Поки що сам не станеш лісом. «Сестри озерних вод» - перша частина містичної історії роду, що живе в глухій гущавині дрімучого лісу. Слов'янський фольклор вигадливо сплітається з бідами сім'ї, яка не знає ні кохання, ні спокою. Хто таїться у непрохідному борі? Що ховається в болотяній драговині? Чий сон зберігають води озера? Людське горе пробуджує до життя тварин злісних і безжальних, божевілля йде слідами того, хто наважиться ступити на їхні землі. Але немає страшнішого звіра, ніж людина. Людина, яка забула, хто вона насправді.