Борис Михайлович Федоров (1794–1875) – плідний белетрист, журналіст, поет та драматург, автор численних книг для дітей. Служив секретарем у міністерстві духовних справ та народної освіти; потім був театральним цензором, пізніше помічником завідувача картин і дорогоцінних речей в Імператорському Ермітажі. У 1833 р. обраний у дійсні члени Імператорської академії. Роман «Князь Курбський», який публікується в цьому томі, представляє ще один погляд на вкрай суперечливу постать відомого політичного діяча та письменника. Думки про Андрія Михайловича Курбського, як політичного діяча та людину, не тільки різні, а й діаметрально протилежні. Одні бачать у ньому вузького консерватора, людину вкрай обмежену, недовірливу, прихильника боярської крамоли і противника єдинодержавства. Зраду його пояснюють розрахунком на життєві вигоди, яке поведінка у Литві вважають проявом розбещеного самовладдя і грубого егоїзму; запідозрюється навіть щирість та доцільність його праць на підтримку православ'я. На переконання інших, Курбський – особистість розумна та освічена, чесна та щира людина, яка завжди стояла на боці добра і правди. Його називають першим російським дисидентом.